Випадкова знахідка в сухій траві: кокон барбарисового пильщика (Berberis Sawfly, Arge berberidis)

На початку весни, щойно з’явилася можливість вийти в сад і почати перші роботи, під час обрізки декоративних трав я випадково знайшла незвичний кокон комахи (точніше 2 кокони).

Увагу привернула саме його структура — схожа на оотеку богомола, але має зовсім іншу форму. Захотілося роздивитися детальніше. Тож кокон опинився у моїй фотостудії.

На макрознімках він виявився ще цікавішим, ніж здавався в руках. У звичайному масштабі око майже не вловлює дрібну архітектуру волокон, тоді як макро дозволяє побачити сам принцип побудови — як матеріал укладений, переплетений і організований загалом.

Особливо цікаво, що коконів було два, склеєних між собою. Таке трапляється не надто часто. Крім того, кожен мав подвійну конструкцію: внутрішній шар виглядав як щільний шерстистий клубочок, а зовні все було вкрито ще одним шаром — легкою сітчастою оболонкою.

Визначити вид комахи лише за коконом майже неможливо, якщо це не щось дуже характерне й добре впізнаване — як, наприклад, кокон богомола. У більшості випадків без виходу дорослої комахи це лише припущення. А мої пошуки привели лише до схожості коконів роду Пильщик (Arge)

Тому кокони залишилися у студії ще на кілька тижнів.

Наприкінці березня, зайшовши до студії, я побачила у баночці вже велику дорослу комаху: з одного кокона вийшла самка барбарисового пильщика — Arge berberidis.

Це вузькоспеціалізований пильщик із родини Argidae, личинки якого живляться переважно барбарисами та магоніями. Саме тому доросла комаха з’явилася тут не випадково: у саду росте барбарис, який і є її кормовою рослиною.

Життєвий цикл у цього виду доволі типовий для пильщиків:

• самка відкладає яйця у тканину листка з нижнього боку;

• через кілька днів виходять личинки;

• після завершення живлення вони спускаються в підстилку або ґрунт і там заляльковуються;

• за сезон може розвиватися два покоління, а в теплі роки — навіть три.
  

Для саду це не той випадок, коли варто драматизувати. Навіть якщо личинки помітно об’їдають листя, дорослий барбарис зазвичай добре відновлюється.

Якщо личинок небагато, найпростіший спосіб контролю — зібрати їх вручну.

Використання пестицидів у більшості ситуацій не має сенсу, особливо якщо йдеться про декоративний кущ без масового ураження.

Для екосистеми це не «небезпечний шкідник», а звичайний спеціалізований фітофаг: вид працює в межах свого кормового спектра і не переходить хаотично на інші рослини.

Важливо й те, що Arge berberidis не належить до інвазійних чужорідних видів для України, не входить до переліку видів, що становлять загрозу для European Union, і не має карантинного статусу.

Отже після зйомки комаха повернулася туди, звідки й прийшла — у свій нормальний ареал існування, об’їдати мій барбарис у саду.