Майка шрамована (Meloe cicatricosus) та Майка звичайна (Meloe proscarabaeus). Справжні факти про жука, а не те, чим лякають клікбейтні заголовки

Чую вздовж стежки шурхотіння сухого листя, вже дістала камеру в надії побачити вужика чи ящірку. Придивляюся... А це майка. Вже доволі звичне для мене страшко. Але коли я побачила ось оце вперше...

На відео показана Майка шрамована ( M. cicatricosus)

Це майка звичайна (Meloe proscarabaeus) - один із представників наривників в Україні.

Цей жук не літає - у нього взагалі немає нормальних крил. Його тіло здається непропорційним і важким.

⠀

Життя майок дуже коротке. Самці вмирають після спарювання, а самки - як тільки встигнуть відкласти яйця.

⠀

Дорослі особини Meloe зазвичай живляться листям і квітками різних рослин, включаючи представників родин жовтецевих (Ranunculaceae), берізкових (Convolvulaceae) та пасльонових (Solanaceae)

⠀

При загрозі з суглобів виступає яскраво-жовта рідина - кантаридин, токсична сполука, яка викликає пухирі на шкірі. Через що у недалеких інформаційних пабліках Майку постійно називають небезпечною отруйною істотою.

Але майка не атакує і не кусає без потреби захищатися. Крім того самка отримує кантаридин під час спарювання від самця і використовує цого, щоб покривати яйця або ґрунт навколо кладки, захищаючи їх від хижаків, паразитів і мікроорганізмів.

⠀

Життя майки починається з дрібних личинок - тріунгулін, які після вилуплення збираються на квітках або поблизу них і чіпляються до бджіл-запилювачів (зазвичай дикі одиночні бджоли). Останні переносять їх до свого гнізда, де личинка поїдає пилок, нектар, а іноді й саму бджолину личинку.

⠀

Але це не масове винищення запилювачів, а дуже спеціалізована й обмежена стратегія виживання одного виду.

Це принцип роботи екосистеми. Бо поки ми рятуємо «милих» бджіл, ми забуваємо, що немає добрих чи злих істот у природі. Є складні зв’язки, де один залежить від іншого.

⠀

Майку часто представляють у негативному контексті. Але саме її існування говорить про дещо важливе: ці жуки - індикатори здорових середовищ. Їх поява свідчить про наявність диких запилювачів, незабруднених ділянок, природного ритму життя.

І в цьому сенсі Meloe важливіший, ніж здається. Не декоративний, не «корисний» у нашому споживацькому розумінні, але цінний сам по собі. Бо існує.

Цей вид залежить від наявності диких бджіл, квітучих луків, незайманого ґрунту.

⠀

Якщо ми здатні відчувати співчуття лише до пухнастих і гарненьких - це не емпатія. Це естетика. А емпатія - це коли ми помічаємо навіть тих, хто не підходить під шаблон.

Бо екосистема - це не конкурс краси. Вона варта поваги. Уся.

Найпоширеніші міфи, помилкові або спотворені уявлення про майку шрамовану (Meloe cicatricosus) та майку звичайну (Meloe proscarabaeus), які зустрічаються в блогах, енциклопедіях, інформаційних пабліках:

Міф: Один жук містить смертельну для людини дозу подразника кантаридину (укр Вікіпедія. до речі, за самим же посиланням у статті на це речення, цей міф фактично розвінчано)

На жаль, наразі немає опублікованих наукових даних про точний вміст кантаридину в тілі Meloe cicatricosus (майка шрамована) або Meloe proscarabaeus (майка звичайна). Більшість досліджень зосереджена на інших представниках родини наривників, таких як Lytta vesicatoria або Epicauta spp., через їхній вплив на сільське господарство та отруєння худоби.

Міф: Майка "виприскує отруту" чим смертельно небезпечна для людини

Наукові дослідження підтверджують, що майка звичайна (Meloe proscarabaeus) та майка шрамована (Meloe cicatricosus) не має механізму активного розпилення кантаридину. Замість цього, при механічному подразненні вона виділяє гемолімфу, що містить кантаридин, у вигляді крапель через суглоби ніг та антен. Цей процес відомий як "рефлекторне кровотеча" (reflex bleeding) і служить захисною реакцією проти хижаків. Виділення відбувається пасивно, без утворення аерозолю чи розпилення.​

Дослідження також показують, що у Meloe proscarabaeus третя пара додаткових залоз у самців має особливу структуру, яка дозволяє їм накопичувати кантаридин з гемолімфи. Ці залози, ймовірно, відіграють ключову роль у зберіганні та управлінні кантаридином, але не в його активному вивільненні. ​PMC

Отже, твердження, що майка "виприскує отруту", є міфом. Її захисний механізм полягає у пасивному виділенні токсичної гемолімфи при фізичному контакті або загрозі. PDF

Міф: Майка є причиною масового зникнення диких бджіл

Хоча личинки майки розвиваються в гніздах диких бджіл, вони не є масовими паразитами. Їх чисельність у природі обмежена, і вони залежать від бджіл значно більше, ніж бджоли — від них. Зникнення бджіл швидше загрожує майці, а не навпаки.

Міф: Личинки збираються в купу, імітуючи форму квітки

Наукові дослідження підтверджують, що личинки майки звичайної (Meloe proscarabaeus) збираються в групи на квітках або поблизу них, що може візуально нагадувати частини квітки. Це сприяє їхньому перенесенню бджолами до гнізд, де вони продовжують свій розвиток. Однак, чи є ця поведінка результатом активної мімікрії, чи просто випадковим скупченням, залишається предметом подальших досліджень.

Міф: Личинки майки звичайної приманюють бджіл феромонами У деяких видів майок, наприклад, Meloe franciscanus, науково доведено, що тріунгуліни (личинки першого віку) виділяють хімічні речовини, які імітують статеві феромони самок бджіл, приваблюючи самців, які потім переносять їх до гнізд .​

Однак для Meloe proscarabaeus (Майка звичайна) таких досліджень не проводилося, і немає доказів, що її личинки використовують феромони для приваблення бджіл. У деяких популярних джерелах можна побачити твердження про "імітацію феромонів самки бджоли" і в контексті Meloe proscarabaeus, але це — або припущення, або перенесення факту з інших видів без емпіричного підтвердження.