Мікориза в садівництві: Чи справді необхідно вносити її додатково? Дізнайтесь, коли це неефективно

Мікориза - це симбіотична асоціація міцелію гриба з корінням вищих рослин. Це не конкретний препарат.

Союз з грибами у вигляді мікоризи утворюють близько 80% рослин на Землі, в тому числі і водні. Зустрічаються немікоризні рослини, але практично не існує безмікоризних рослинних угруповань. (Тут закрадається закономірне питання, а чи потрібно тоді взагалі використовувати мікоризні препарати додатково?)

Навіщо мікориза рослинам 

Мікориза допомагає рослинам покращити поглинання поживних речовин, таких як фосфор і азот, а також води з ґрунту, завдяки розгалуженій системі гіфів грибів. Це сприяє підвищенню стійкості рослин до патогенів і поліпшенню структури ґрунту, що забезпечує кращу аерацію і сприятливі умови для росту.

Навіщо мікориза грибам 

Для грибів мікориза є джерелом вуглеводів, які вони отримують від рослин через продукти фотосинтезу (цукри). Крім того, корені рослин надають грибам стабільне місце для життя, що забезпечує їх виживання і зростання.

Ектомікориза - формується у більшості дерев і кущів у зонах з помірним кліматом. Цю мікоризу утворюють близько 6 тисяч грибів, переважно базидіоміцетів і деякі аскоміцети. Гриби розміщуються зовні кореневих відростків, створюючи щільну оболонку, так звану сітку Гартіга, але не проникають всередину клітин кореня.

Функції: Забезпечує рослину поживними речовинами, такими як фосфор і азот, в обмін на продукти фотосинтезу (цукри).

Ендомікориза - гриби проникають всередину клітин коренів рослин і утворюють спеціалізовані структури для обміну поживними речовинами, такі як арбускули і везикули.

Функції: Сприяє значному покращенню поглинання поживних речовин (особливо фосфору) і води з ґрунту, а також підвищує стійкість до стресових умов (наприклад, засухи).

Арбускулярна мікориза (арбускулярно-везикулярна мікориза) - найпоширеніший тип мікоризи, здебільшого утворюється у трав'янистих рослин. Гриби, котрі утворюють цю мікоризу, представлені 3 сімействами - Glomeraceae, Acaulosporaceae, Gigasporaceae. Грибний міцелій проникає не лише в коріння, а й у клітини рослин, здійснюючи глибокий контакт для обміну речовинами. На поверхні коріння мікориза виражена слабо, тобто вся основна частина гриба знаходиться всередині коріння.

Мікориза орхідних Орхідні часто позбавлені хлорофілу або ростуть у затінку, що ускладнює фотосинтез. Тому вони експлуатують ектомікоризні гриби (отримуючи від них мінеральні речовини, воду, вуглеводи) або утворюють мікоризу з сапротрофними грибами або паразитами (отримують корисні речовини від грибів, котрі вони здобули для себе, паразитуючи або розкладаючи органіку).

Монотропова мікориза - безхлорофільна рослина з родини Monotropaceae паразитує на грибі, отримуючи поживні речовини і продукти фотосинтезу через мікоризу від дерева (рослини).

Ектендомікориза - проміжна форма між ектомікоризою та ендомікоризою. Гіфи грибів можуть як обгортати корені, так і частково проникати всередину клітин кореня, формуючи структури, подібні до тих, що утворюються у ендомікоризі.

Функції: Комбінує переваги обох типів мікоризи, надаючи рослині широкий спектр поживних речовин і покращуючи поглинання води.

Ерікоїдна мікориза - асоціюється з рослинами родини вересових – під'ялинником, рододендроном, вересом, чорницями та іншими. Аскоміцети із порядків Helotiales, Onygenaceae, Hypocreales. Гіфи гриба складають до 80% маси кореня. Гриб співіснує з клітиною не більше тижня і вбиває її. Основна вигода для рослини - постачання азоту.

Арбутоїдна мікориза (мікориза грушанкових) - характерна тільки для рослин родини Вересові, що належать до родів Arbutus, Arctostaphylos, а також до кількох родів триби Pyroleae.

Існує ряд рослин, які не утворюють мікоризи, тобто не здатні утворювати симбіоз з грибами. До таких відносяться протейні, осокові і фактично всі представники капустяних (ріпак, капуста, гірчиця, редис тощо). Коріння хрестоцвітних (капустяних) виділяє сполуки, що токсичні для проростання спор мікоризних грибів. Тому близьке сусідство з ними призводить до уповільнення чи відсутності мікоризації.

Також мікориза відсутня у однорічних рослин з коротким циклом вегетації і у рослин із надто поживним ґрунтом, коли у ґрунті завжди багато фосфору у доступній формі (мікориза не потрібна рослині).

Не утворюється у поганих умовах для росту (сухо, мокро, засолення, забруднення тощо), або коли у ґрунті відсутні мікоризні гриби, потрібні рослині, наприклад інтродуковані види, коли вони потрапляють у нове місце, де ще не мають потрібних грибів.

Висновок

Внесення мікоризних препаратів у садівництві може бути доцільним і мати переваги, але їхня необхідність залежить від конкретних умов і ситуацій.

Мікоризація може бути корисною в таких випадках:

1. 
   
2. 
   
3. 
   
4. 
   

Однак у багатьох випадках, особливо якщо ґрунт здоровий і природно містить достатню кількість мікоризних грибів, додаткові мікоризні препарати можуть бути зайвими. Тому важливо оцінити стан ґрунту і специфічні потреби рослин перед використанням таких препаратів.

Мікориза не утворюється і мікоризні препарати не діятимуть у таких випадках:

1. 
   
2. 
   
3. 
   
4. 
   
5. 
   
6. 
   

У цих випадках використання мікоризних препаратів буде недоцільним, оскільки вони не принесуть очікуваної користі.

 

(Копіювання і публікація матеріалів без дозволу автора ЗАБОРОНЕНО)