Самшитова вогнівка, або чому варто відмовитися від самшитів в озелененні

Самшити багато років були найдекоративнішим вічнозеленими елементом будь-якого озеленення, бо у наших умовах були стійкими фактично до будь-яких умов.

Аж доки інвазія самшитрвої вогнівки десь з 2014 року не дісталася до України, подолавши довгий шлях з Азії через Європу.

Тепер варто тричі подумати, перш ніж обрати самшит для озеленення.

Самшитова вогнівка фактично не має природних ворогів у нашій місцевості, массово вона не контролюється іншими видами, як на своїй батьківщині.

Птахами не поїдається через накопичення алкалоїдів.

Я була свідком, як оси-полісти полюють на гусінь самшитової вогнівки (для вигодовування личинок), але це одиничні випадки на сотні особин гусіні. Так що дієвим контролем чисельності це не назвеш.

Тим часом вогнівка за сезон виводить по 2-3 генерації.

На ранніх стадіях гусінь поїдає тонкий нижній шар листової пластини. Пізніше зжирає листя фактично повністю.

Рослини без листового апарату, через який і отримують живлення до коріння,  засихають і вмирають. За пару тижнів можна втратити багаторічну посадку самшитів.

Для захисту використовують піретроїди, або біопрепарати на основі бактерій Bacillus thuringiensis на молодших поколіннях. Але через повторний літ метеликів обробок доведеться робити 3-4 в сезон, що не завжди доцільно.

Тому самшити вже не варто розглядати як один із найстійкіших видів для власного саду.

За відсутності кормової бази, вогнівка також можк уражати лавровишню, клен, ясен.